Під час святкування чергової річниці Університету «Україна», що припадає на грудень, у стінах ВНЗ відбувається чимало цікавих подій. Однією з них стала нещодавня презентація Коледжу «Освіта», організована студентами 1-х і 2-х курсів цього навчального закладу. Вчорашні дев’ятикласники розповіли присутнім про свої майбутні професії, продемонстрували власні таланти і мимохідь зачепили низку важливих суспільних питань, головне з яких: «Чи актуальна сьогодні середня спеціальна освіта?». Відповідь на це питання спробуємо дати спільно з директором Коледжу “Освіта”, Заслуженим працівником освіти України Світланою Смоляновою.
Середня спеціальна освіта сьогодні є наріжним каменем освітніх систем економічно розвинутих країн, у той час як в Україні ми досі переживаємо пострадянський бум на вищу гуманітарну освіту. Юристи, журналісти, економісти… Здається, кожен третій у нашій країні має одну з перелічених професій, але чи кожен може знайти собі роботу?! Адже на ринку праці майже не потребують теоретиків – філософів, сходознавців, біологів – і все частіше шукають висококласних робітників: слюсарів, зварників, санітарів, офіціантів, сомельє… Та й зарплату вузькоспеціалізованим фахівцям обіцяють більшу. Сьогодні в Україні розвивається промисловість, зростає кількість підприємств сфери обслуговування, малого і середнього бізнесу. Все це особливо гостро потребує підготовки професійних висококваліфікованих кадрів.
− Фахівці середньої ланки займають усе більш значимі позиції в економіці й соціальній сфері, сприяють зростанню високотехнологічного виробництва, – вважає директор Коледжу “Освіта”. – Ми пропонуємо абітурієнтам 12 різних спеціальностей. Такого широкого вибору напрямів, мені здається, не має жоден інший коледж у столиці й області. У нас можна здобути фах за спеціальностями: «Організація туристичного обслуговування», «Бухгалтерський облік», «Фінанси і кредит», «Правознавство», «Обслуговування та ремонт автомобілів і двигунів», «Діловодство», «Розробка програмного забезпечення», «Виробництво харчової продукції»… У нас студенти здобувають практичні навички зі спеціальностей, за якими вони можуть завершити бакалаврат і навіть магістратуру.
Своїм студентам ми пояснюємо на життєвих прикладах важливість їхніх професій. От у медицині є медсестра, на яку покладається лікар. Він – теоретик, він знає, яких заходів потрібно вжити, щоб вилікувати людину, але практичну роботу з хворими – уколи, перев’язки, крапельниці – здійснює медсестра, ота середня ланка, на якій фактично все і тримається…
Ще одна перевага середньої професійної освіти – коротший порівняно з вищою школою період навчання, його гнучка орієнтація на практику і можливість прискореного входження випускників у трудову діяльність. Це важливо при нинішньому темпі життя, коли конкуренція на ринку праці висока, і роботодавці шукають молодих спеціалістів із досвідом роботи. Але головне – це доступність середньої професійної освіти для всіх регіонів країни. Крім того, вимоги до рівня знань абітурієнтів є більш демократичними, ніж при вступі до ВНЗ. Утім, за словами Світлани Смолянової, сьогодні в коледж приходять ті, хто може похвалитися неабиякими успіхами в навчанні:
− Цього року в нас з’явилося багато талановитих дітей, які вчилися дуже гарно, і вони прийшли справді здобувати знання. Є серед студентів здібні спортсмени, творча молодь. Ми агітуємо дітей брати участь у Центрі художньої творчості. На мою думку, виховна робота – це основне. Якщо ми будемо виховувати душу, тоді все інше прийде неодмінно.
Можна сміливо стверджувати, що середня спеціальна освіта нині набуває все більшого попиту серед абітурієнтів. Але чи потрібні Україні випускники коледжів? Державні служби зайнятості в усіх регіонах України одноголосно заявляють про те, що на ринку праці не вистачає представників робітничих спеціальностей, а попит на них зростає з кожним днем. Водії, автомеханіки, кухарі, швачки, фельдшери, санітари… Ці професії – не такі престижні, і звучать не так заманливо, як «рекрутер», «PR-менеджер» і «супервайзер», але вони справді потрібні суспільству в усі часи і за будь-якої кризи.
Говорячи про навчання в коледжі, ми часто забуваємо, що йдеться про вчорашніх дев’ятикласників, у яких ще не до кінця сформована система цінностей, і які так потребують чуйного ставлення педагогів за покликанням. Саме таким викладачем є Світлана Смолянова, хоча на стежку педагогіки вона стала не одразу:
– Мої батьки були вчителями, тож я виросла на останній парті у школі, бо мене не було кому доглядати… Я теж хотіла піти на вчителя, але батьки відраджували, мовляв, це дуже нелегка праця. І я пішла в медучилище, яке закінчила з червоним дипломом. Після медучилища я пропрацювала 10 днів медсестрою – за розподілом – і все одно подала документи в педінститут, бо це – моє від Бога… Я люблю роботу в колективі, люблю працювати з дітьми. На мою думку, дітям передусім потрібне людське тепло.
Тала ПРУТКОВА, журналіст.
Джерело: Інтернет-видання «Трибуна України»