Так трапилося, що я, чи не вперше у своєму житті, посеред зими побував на випускному вечорі. Традиційно таке гарне і пам’ятне свято відбувається наприкінці травня – на початку червня. Причому як у учнів загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, коледжів, профтехучилищ, так і у студентів вишів.
А зимові випускні, як мені згодом пояснили, – для тих юнаків і дівчат, які навчаються 1,5 – 2,5 року. Тож і виходить, що дипломи доводиться готувати та вручати посеред навчального року.
Але свято за будь-якої пори й погоди – завжди свято. Із переживаннями, запланованими, очікуваними та неочікуваними урочистостями, з морем квітів і радісних миттєвостей.
Так було і в Білоцерківському вищому професійному училищі будівництва та сервісу. Своє навчання того січневого дня закінчували чотири групи працівників харчувальної індустрії. Відповідні дипломи отримували юнаки і дівчата, які вступили до училища 1,5 – 2,5 роки тому. Тепер вони повноцінні й кваліфіковані кухарі, бармени, офіціанти, кондитери. Мають відповідний освітньо-квіліфікаційний рівень кваліфікованого робітника.
На сцену після коротких вступних вітальних слів керівників училища, майстрів і викладачів один за одним піднімалися красиві й зовсім юні випускники. Спочатку відмінники, потім ті, хто був активним у громадській роботі. Але не приховували радості й решта випускників: узято дуже важливий рубіж у навчальному житті.
З випускниками щиро раділи їхні батьки, друзі. Зокрема, були присутні учні навколишніх шкіл. Відвідини ці, думаємо, були не випадковими: дехто зі школярів, очевидно, продовжить навчання в училищі.
Побувала на святі і делегація нашого університету. Очолив її директор Інженерно-технологічного інституту, професор В. В. Малишев. Коли йому надали слово, то Віктор Володимирович не лише поздоровив випускників, їхніх наставників та батьків, а й закликав юнаків та дівчат продовжити навчання вже в нашому університеті. Причому не колись, не згодом, а нинішнього року. Така можливість є. І нею за останні сім років скористалися 47 юнаків і дівчат, котрі свого часу закінчили Білоцерківське училище.
А почали вони з коледжу «Освіта». Тут через рік здобули кваліфікацію молодшого спеціаліста. А далі продовжили навчання вже в університетських аудиторіях і лабораторіях. І стартували у виші із третього курсу. Тож і виходить, що виграли в часі, причому досить істотно – два роки.
Звичайно, не всі юні білоцерківці обирають цей шлях. Дехто не має такої можливості (матеріальної, передусім), і дехто вагається: мовляв, подумаю, придивлюсь. Але і цього січневого вечора знайшлися серед випускників і їхніх батьків чимало таких, котрі були налаштовані рішуче: треба навчатися далі. Цьому сприяло те, що директор Інженерно-технологічного інституту В. В. Малишев і завідуюча лабораторією кафедри технології харчування О. Б. Любенок зустрілися з випускниками всіх груп, розповіли їм про умови навчання в університеті, роздали буклети й іншу довідкову літературу, запропонували бажаючим заповнити відповідні документи, зокрема заяви.
До речі, те, що потенційне поповнення нашого навчального закладу пристойне й достойне, засвідчив і концерт на випускному вечорі. Керівництво училища не стало запрошувати чужих артистів – обійшлися своїми талантами. На висоті були співаки, танцюристи, декламатори.
Загалом свято вдалося. Сподіваємося, що і наш університет сповна використав його для профорієнтаційної роботи, мета якої – залучення до навчання здібних та перспективних юнаків і дівчат.
Анатолій Урбан
Газета «Університет «Україна» №1-2, 2016