Ділимося думками

Куди піти навчатися
або
Чому варто починати професійне становлення в коледжі?

Змінюється наше життя. Раніше молодь вибудовувала його поетапно: школа, ВНЗ, ставали на ноги як молоді спеціалісти, потім планували початок родинного життя. Нині бачимо інший ритм: ще навчаючись у школі, учні або миють автівки, або роздають рекламні буклети, або стоять із корпоративними прапорами комерційних компаній обабіч автобанів. У числі офіціантів «Макдональдсу» чи «Пузатої хати» бачиш студентів, які до, після чи замість занять тягають підноси із брудним посудом. Комусь із них щастить влаштуватися за фахом чи то коректором, чи то третім помічником бухгалтера вже на третьому курсі університету. Поєднуючи навчання із працею, молодь водночас закохується, створює родини, народжує дітей, – тобто, живе не поетапно, а комплексно.

У зв’язку з тим, що життя спонукає до самостійності та ранньої трудової діяльності, актуальним знову стало питання фахової кваліфікації юних громадян України. І молодь нині насамперед намагається здобути основи певної професії (кухаря, перукаря, автослюсаря, бухгалтера тощо), а потім уже здобувати університетську освіту.

Саме з урахуванням часом гірких реалій нашого часу в Університеті «Україна» й було створено коледж «Освіта». Директор коледжу, Заслужений працівник освіти України Світлана Смолянова інформує:

– Коледж «Освіта» як структурний підрозділ Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» створено у 2009 році з метою професійного орієнтування випускників 9–11-х класів загальноосвітніх навчальних закладів, надання їм початкової вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем «молодший спеціаліст» та для забезпечення послідовного й безперервного здобуття повної вищої освіти.

Прийом до коледжу випускників 9-х класів проводиться на конкурсній основі за результатами вступних випробувань. Випускники 11-х класів зараховуються на 2 курс коледжу за наявності двох сертифікатів ЗНО. Термін навчання після 9 класів – 3-4 роки залежно від обраної спеціальності.

Переваги навчання у коледжі у порівнянні з ВНЗ ІІІ-ІV рівня акредитації:

Наскрізні програми підготовки дають змогу випускникам коледжу разом із дипломом «молодшого спеціаліста» отримати атестат про повну загальну середню освіту та продовжити навчання в університеті за скороченою програмою, тобто з 3 курсу, за відповідними напрямами.

Отримання диплома «молодшого спеціаліста» дає можливість раніше розпочати офіційний трудовий шлях за фахом і закінчити університет із трудовим стажем.

Вартість навчання у коледжі істотно нижча за вартість навчання в університеті при рівнозначній якості підготовки.

Студенти коледжу розповідають:

Олексій Терещук: Я прийшов навчатися до коледжу після 11 класу, аби поступово опанувати фах «Обслуговування та ремонт автомобілів та двигунів». Автомеханік із «золотими руками» завжди буде і при роботі, і при грошах. Фахові практичні навички, університетський диплом дадуть змогу в майбутньому грамотно організувати власний бізнес. Для вступу до ВНЗ мені не вистачило двох балів з української мови та літератури, але це не стало для мене катастрофою: є й інші шляхи у нашому житті для досягнення поставленої мети.

Ярослав Бахмач: Я орієнтуюсь на фах «Правознавство», тому що закони своєї держави потрібно знати, щоб уникати ситуацій, які шкодять моєму здоров’ю та здоров’ю моєї майбутньої сім’ї і моєму матеріальному становищу, щоб уникати шахраїв у різних сферах діяльності. Навчання у коледжі має свої переваги: тут за один рік ми опановуємо навчальні програми 10 та 11 класів, набуваємо фахові знання з права на рівні «молодшого спеціаліста» і вступаємо на третій курс університету! У коледжі набираємось досвіду вузівського навчання, потім легше адаптуватися до університетської системи освіти. Мені подобається навчатися в цьому коледжі, у нас працюють досвідчені викладачі.

Наталя Філоненко: Для свого подальшого навчання я обрала фах «Облік і аудит». По-перше, я гадаю, це стане надійною опорою у дорослому житті, по-друге, з 5 по 9 класи навчалася в математичному класі, математика подобається мені найбільше. Мої батьки підтримали моє рішення щодо обрання спеціальності. У моїх планах ще й здобуття другої освіти – психолога, вважаю, це дуже пізнавальна й цікава професія. Отже, якщо все заплановане вийде, то одна освіта буде для життя, а друга – для душі.

У коледж я вирішила піти навчатися тому, що Міністерство освіти планувало запровадити 12-річне навчання, і щоб зберегти рік, ще після 8-го класу планувала вступати до коледжу. Аж от на випускному вечорі, на церемонії вручення атестатів, директор школи повідомив про 11-річне навчання! Оскільки у мене все вже було сплановано, вирішила не змінювати свої плани на майбутнє.

Катерина Корольчук: Я орієнтуюся на фах бухгалтера-економіста. Почала шлях до вищої освіти в коледжі, аби не витрачати даремно час. Життя занадто коротке, а у мене багато амбіцій. Хочеться стати успішною й поважною людиною. Поки інші начаються у школі – я отримаю диплом «молодшого спеціаліста»; коли інші будуть вступати на 1-ий курс ВНЗ – то я вже на 3-ій; вони будуть водночас шукати нормальну роботу й малоймовірно, що зможуть знайти, – а я вже буду працювати за фахом та набирати стаж.

Вибір своїх дітей прокометували їхні батьки:

Людмила Рудюк: Моя донькаКатяорієнтується на економічний фах — спеціальність «Фінанси», і планує своє майбутнє пов’язати з роботою фінансового менеджера. Оскільки я є штатним викладачем Інституту економіки та менеджменту Університету «Україна», а 12-річне навчання у школі не входило в наші плани, – вибір упав на Коледж «Освіта». Я добре знаю потенціал нашого університету, й переконана, що моя донька на стаціонарі чи заочно отримає тут повноцінну економічну освіту.

Людмила Кравченко: Моя донька Світлана обрала цей коледж після того, як ми побували на університетському Дні відкритих дверей: нам сподобалася атмосфера заходу, викладачі, які спілкувалися з нами. Під час екскурсії ми побачили нові обладнані навчальні приміщення, бібліотеку, їдальню для студентів тощо. Як кожна мати, я завжди хотіла, щоб моя дитина здобула гарну освіту й мала гарну професію. Світлана мріяла опанувати право, аби почуватися захищеною в житті. Їй подобається навчатися в коледжі, отже, – ми зробили правильний вибір.

Про засади організації навчально-виховного процесу в коледжі розповіла викладач української мови та літератури з більше ніж 30-річним педагогічним стажем, відмінник освіти України Лідія Луценко:

– Ми свідомі того, що до коледжу приходять діти різного рівня підготовки, різного віку, з неусталеною системою ціннісних пріоритетів, але з великим прагненням бути успішними в житті. Поетапно, системно, використовуючи потужну матеріально-технічну базу університету, ми адаптуємо наших студентів до вузівської системи навчання. Водночас дбаємо про розвиток їхньої духовності, становлення морально-етичних цінностей. Тут важливу роль відіграє той факт, що в нашому ВНЗ здобувають освіту разом із іншими студентами й неповносправні особи.

Окремі заняття з української літератури проводимо у приміщенні Національного музею літератури України («Літературний процес 70-90 років ХІХ ст.», «Життєвий і творчий шлях Івана Франка»). У Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка та Молодому театрі разом зі студентами коледжу переглянули вистави «Талан» (за п’єсою М. Старицького), «Хазяїн» (І. Карпенка-Карого), «Кайдашева сім`я» (І. Нечуя-Левицького).

На заняттях із української мови приділяємо увагу розвитку усного та писемного мовлення, проводимо диспути та пишемо твори-роздуми на такі теми: народні традиції; християнська мораль; художня література у формуванні світогляду українців; внесок українців у світову культуру; визначні люди України; природа, тваринний і рослинний світ та екологія після Чорнобильської трагедії; життєвий і професійний вибір тощо.

Прагнемо формувати не просто конкурентоздатного фахівця, а й толерантну, добру людину.

Ніна Головченко


Учитися в коледжі – це престижно?

Високий освітньо-кваліфікаційний рівень – далеко не обов’язковий атрибут успішного життя

«Будеш погано вчитися, підеш до ПТУ», – ці погрозливі слова з вуст батьків чув ледь не кожен радянський учень, і, варто сказати, ця фраза на багатьох наводила жах, що сприяло хорошій успішності школярів СРСР. Адже «петеушник» звучало образливо й часто засвідчувало, що людина «зірок з неба не хапає», тому й пішла здобувати робітничу професію.

Із розвалом Союзу багато що змінилося, зокрема, і в освітній сфері. Поряд із профтехучилищами почали відкриватись навчальні заклади із заморською назвою «коледж». З екранів телевізорів красиві й успішні багатії з далекого Беверлі Хілз залюбки хвалилися тим, що вступили до коледжу.

Змінилась і концепція навчання спеціалістів, розширився спектр їхніх майбутніх професій. Та й кількість самих коледжів стрімко зросла завдяки приватному сектору освіти. Дехто ще й досі не зрозумів, чим коледж відрізняється від ПТУ, окрім, власне, назви. Але різниця таки є. Коледж – це вищий навчальний заклад другого рівня акредитації або структурний підрозділ інституту чи університету, в якому можна здобути ступінь молодшого спеціаліста, тобто отримати початкову вищу освіту.

У ПТУ ж можна отримати лише середню спеціальну освіту. Випускник ПТУ, щоби здобути ступінь бакалавра, повинен вступити на 1-й курс університету, а випускника коледжу можуть зарахувати на 2-й і навіть 3-й курс навчання за спорідненою спеціальністю. Профтехучилище навчає студентів за технічними напрямами, у той час як у коледжі можна здобути й гуманітарну спеціальність. Водночас коледж відрізняється і від інституту – передусім скороченим терміном навчання, проходженням трудової практики та підвищеною увагою до виховної роботи – адже студенти коледжів по суті ще школярі й потребують особливої уваги та підтримки з боку викладачів.

Із кожним роком охочих навчатись у коледжах України стає все більше. Спробуємо з’ясувати, з чим пов’язана ця тенденція. Для цього нам доведеться зняти „рожеві окуляри”, які так люблять носити юні та недосвідчені, і вдягнути окуляри з двоопуклими лінзами, аби прискіпливо подивитися на вітчизняний ринок праці. І що ми бачимо у пропозиції? Навалу економістів, юристів, журналістів, маркетологів і менеджерів, трохи міжнародників і психологів, жменьку-другу культурологів і дизайнерів. Усі інші, що засвідчує величезна кількість талант-шоу на наших телеканалах, співають і танцюють.

А тепер подивимося, кого шукають роботодавці. Як не дивно, співаки їм потрібні рідко. Цікавлять нинішніх роботодавців хороші програмісти, водії, продавці продовольчих товарів, спеціалісти «зі спілкування з держорганами», токарі, електрозварники, конструктори-механіки, будівельники… Вони – справжній дефіцит. Попит є й на малярів-штукатурів, збиральників меблів, касирів, офіціантів, поварів. На сьогодні ж маємо ситуацію, коли половина випущених магістрів – економісти, юристи, менеджери та міжнародники. Звідси така кількість безробітних. Окрім незатребуваності власної професії, випускник-магістр часто зіштовхується з іншою проблемою – роботодавці шукають молодь із досвідом роботи, а в нього, розумного магістра нехай навіть із червоним дипломом, такого досвіду немає.

Які переваги навчання в коледжі?

Усвідомлюючи реалії сьогодення та зважаючи на кон’юнктуру ринку праці, усе більше випускників старших класів зупиняють погляди на коледжах, в яких можна швидко опанувати актуальну професію. Адже зараз спостерігаємо значний брак практиків, у той час як теоретикам просто ніде працювати: фінансування науково-дослідних робіт із боку держави – мізерне, а приватні підприємства зазвичай потребують лише кількох штатних аналітиків чи консультантів, а то і звертаються до послуг людини «зі сторони». Звичайно, за високоосвіченого логіста, маркетолога чи фінансового консультанта, який заробить для фірми мільйони, роботодавець готовий навіть поборотися з конкурентом. Інша річ, що фінансових консультантів чи маркетологів потрібно зовсім небагато.

Справді ж великий попит є, наприклад, на хороших продавців, послугами яких користується бізнес усіх рівнів. Продавець потрібен і в дорогому автосалоні, і в переході метро. А от до послуг маркетолога звернеться далеко не кожен власник бізнесу. Вочевидь, в умовах кризової економіки штат аналітиків на підприємствах значно скорочується, цінується вузькопрофільна підготовка кадрів, а особливо – їхні «реальні», практичні навички.

Тож, актуальність навчання в коледжі не залишає сумнівів. Думку коментує директор київського коледжу «Освіта» при Університеті «Україна» Світлана Смолянова: «Фахівці середньої ланки займають усе більш вагомі позиції в економіці та соціальній сфері, сприяють зростанню високотехнологічного виробництва. Своїм студентам важливість їхніх професій я пояснюю на прикладі. От у медицині є медсестра, на яку покладається лікар. Він – теоретик, стратег, він знає, яких заходів потрібно вжити, щоб вилікувати людину, але практичну роботу з хворими – уколи, перев’язки, крапельниці – здійснює медсестра, ота середня ланка, на якій фактично все і тримається…”.

Також серед переваг навчання в коледжі – доступна ціна та коротший термін навчання, який дозволяє швидше перейти до практики та набути професійної компетентності. А це за умови жорстокої конкуренції на ринку праці – неабияк важливо. Адже в той час, як магістри лише закінчують навчання, випускник коледжу вже має реальний трудовий досвід, який для роботодавця важить більше, ніж освітньо-кваліфікаційний рівень найманого працівника.

Про важливість поєднання роботи з навчанням почали говорити все частіше. Факти історії вказують на те, що більшість успішних людей починали трудову практику ще в юні, а то й дитячі роки. А теорію часто опановували, уже будучи фахівцями своєї справи. Наприклад, найкращий бізнесмен ХХ століття Генрі Форд почав ремонтувати годинники сусідам у 15 років, на чому й заробив свої перші гроші. За даними кадрових агентств, 48 % успішних топ-менеджерів починали працювати у віці 16‑19 років. Тобто, є сенс спочатку стати професіоналом своєї справи, а вищу освіту завжди можна здобути: для підвищення кваліфікації, загального розвитку, для сатисфакції чи з інших міркувань.

Хіба вчитися в коледжі – це престижно?

Колишнє ПТУ у свідомості мас досі асоціюється із професіями зварника, столяра, автомеханіка, кухаря, перукаря. Такі спеціальності і в наші часи опановують переважно в державних училищах. У столиці це, наприклад, Київське вище професійне училище швейного та перукарського мистецтва, Київський механіко-металургійний технікум, Київське вище професійне училище деревообробки, Київське обласне вище професійне училище харчових технологій та ресторанного сервісу та ін. Хоча з-поміж десятка старшокласників на «непрестижний» фах кухаря чи зварювальника погодиться лише один, варто сказати, що ці професії мають реальний попит на ринку праці, що засвідчують факти, точніше – заробітна плата. У той час, як медик чи педагог, працюючи в держустанові, у середньому заробляє 1500 грн і 2500 грн на місяць відповідно, місячна зарплата сантехніка чи електрика в Києві становить 5000–6000 грн.

Утім, на відміну від ПТУ, спектр спеціальностей у коледжах сягає пари сотень найменувань. Тож тим, хто хоче здобути престижну професію, є з чого вибрати. Особливо широкий перелік спеціальностей у приватних коледжах. Наприклад, у столичному коледжі Університету «Україна» спектр спеціальностей сягає тринадцяти. У Київському коледжі нерухомості навчаються за актуальними спеціальностями «Оціночна діяльність», «Фінанси та кредит», «Маркетингова діяльність». У Коледжі економіки, права та інформаційних технологій при Університеті «Крок» здобувають ступінь молодшого спеціаліста за напрямами «Правознавство», «Фінанси і кредит», «Бухгалтерський облік», «Економіка підприємства»…

«Випускники за спеціальністю «Фінанси і кредит» можуть працювати інспекторами з інвентаризації, державними податковими інспекторами, спеціалістами фінансових структур, спеціалістами на ринку цінних паперів, а випускники спеціальності «Комерційна діяльність» мають змогу влаштуватись експедиторами, диспетчерами з міжнародних перевезень, комерційними агентами», – розповідає директор коледжу Людмила Сумбаєва.

Не менш престижним професіям можна навчитися і в інших коледжах економічного спрямування, наприклад, у Бізнес-коледжі при Європейському університеті чи в коледжі Київського інституту бізнесу і технологій.

Що вже казати про найбільш оплачувану в Україні професію IT-спеціаліста?! Її теж можна здобути в коледжі за спеціальностями «Розробка програмного забезпечення» чи «Обслуговування комп’ютерних систем і мереж» тощо. Заробляти кілька тисяч доларів, працюючи на іноземну компанію з повним соціальним пакетом, бездоганною корпоративною культурою та можливістю підвищувати кваліфікацію за кордоном! Такі перспективи відкриває сучасний коледж перед абітурієнтом.

У нашу динамічну епоху не варто мислити стереотипами. Високий освітньо-кваліфікаційний рівень – далеко не обов’язковий атрибут успішного життя. Так, за даними газети «Дейлі мейл» в Євросоюзі найбільша кількість людей із вищою освітою проживає в Литві (92 %), у Чехії (91,1 %) та у Словаччині (91 %). Сама ж Велика Британія, яка проводила дослідження, опинилась лише на 19-му місці серед 33-х країн. Хоча, варто погодитися, рівень життя у Великий Британії та Литві різниться не на користь останньої. І це зайвий раз доводить: не так важливо, чи ти фахівець із трьома вищими освітами, чи молодший спеціаліст, основне ‑ наскільки ти любиш свою роботу та свою країну. Важливо, що ти вмієш, і чому ще готовий учитися. Бо час не стоїть на місці…

Тала Пруткова, для Освіта.ua